Джерела водопостачання

Місто забезпечується питною водою з трьох незалежних джерел: річок Дніпра, Десни та підземних водоносних горизонтів, на долю яких припадає 14% загального обсягу. Міська влада серйозно вивчає варіант перенесення київського водозабору на острів Великий коло Вишгорода, що значно зменшило б вартість реагентної обробки води Дніпровського водозабору та підвищило б її якість.

Артезіанське водопостачання використовує підземні водоносні горизонти, глибиною від 90 до 150 м та середньоюрський горизонт, глибиною 180-330 м. Якість води цих горизонтів за основними показниками відповідає вимогам Державного стандарту «Вода питна».     

Пiдприємство питного водопостачання

Пiдприємство питного водопостачання – це суб’єкт господарювання, що здiйснює експлуатацiю об’єктiв централiзованого питного водопостачання та забезпечує населення питною водою. Воду з поверхневих джерел очищуєть на станціях ВАТ «АК «Київводоканал». Довжина водопровідної мережі становить 4067,2 км.

Пiдприємства питного водопостачання зобов'язанi забезпечити:

• виробництво та постачання споживачам питної води вiдповiдно до умов договору;
• подачу води для протипожежних потреб;
• впровадження новiтнiх технологiй виробництва питної води, ресурсозберiгаючих технологiй та обладнання;
• участь у фiнансуваннi реконструкцiї та розвитку об'єктiв централiзованого питного водопостачання i водовiдведення, оснащення їх засобами облiку та регулювання споживання води;
• вiдшкодування збиткiв, завданих юридичним i фiзичним особам внаслiдок порушення вимог законодавства у сферi питної води та питного водопостачання, що сталося з їх вини;
• вжиття заходiв щодо забезпечення населення питною водою у випадках порушень функцiонування централiзованих систем водопостачання (аварiйнi ситуацiї);
• вирiшення ситуацiйних питань, пов'язаних з порушенням функцiонування централiзованих систем водопостачання (аварiйнi ситуацiї) вiдповiдно до плану оперативних дiй iз забезпечення споживачiв питною водою у вiдповiдному населеному пунктi (районi).

Вилучення хімічних та біологічних забруднень поверхневих вод вимагає застосування великої кількості реагентів — хлору, аміаку, коагулянтів та флокулянтів.