Чиста питна вода є однією з найважливіших складових частин здоров’я людини. У числі пріоритетних напрямів діяльності Київської міської влади є постійне поліпшення забезпечення населення міста чистою питною водою.

Якість питної води, що подається централізовано до міських водопровідних мереж відповідає вимогам чинних санітарних норм. В той же час, проблемою, яка існує тривалий час, є зношеність труб міської водопровідної мережі та внутрішньо будинкових систем. Враховуючи методи очищення питної води для централізованого водопостачання та вміст хлорорганічних сполук в питній воді, які утворюються внаслідок застарілих технологій водопідготовки, вона на теперішньому етапі вже не влаштовує багатьох споживачів.

З 1997 року Київською міською адміністрацією розроблена і впроваджується програма бюветного водозабезпечення артезіанською водою. Дбаючи про здоров’я киян, міська влада створила широку мережу артезіанського водопостачання, яка нараховує 201 бюветний комплекс. Незважаючи на високу вартість бюветних споруд, вода надається мешканцям безкоштовно.

ВОДОПОСТАЧАННЯ

Джерела водопостачання

Місто забезпечується питною водою з трьох незалежних джерел: річок Дніпра, Десни та підземних водоносних горизонтів, на долю яких припадає 14% загального обсягу.

Артезіанське водопостачання використовує підземні водоносні горизонти, глибиною від 90 до 150 м та середньоюрський горизонт, глибиною 180-330 м. Якість води цих горизонтів за основними показниками відповідає вимогам Державного стандарту «Вода питна».

Водопідготовка та контроль якості

Усі джерела питної води в мережах водопостачання міста Києва відповідають вимогам діючого в Україні стандарту на питну воду. Артезіанська вода із бюветів рекомендована Міністерством охорони здоров‘я України для пиття, приготування їжі, особливо малюкам та хворим. На кожному бюветному комплексі висить табличка, що містить інформацію про хімічний склад води, параметри свердловини та номер контактного телефону, по якому мешканці можуть висловити свої зауваження і побажання щодо функціонування бювету.
Воду з поверхневих джерел очищуєть на станціях ВАТ «АК «Київводоканал». Довжина водопровідної мережі становить 4067,2 км. Вилучення біологічних забруднень поверхневих вод вимагає застосування великої кількості реагентів — хлору, аміаку, коагулянтів та флокулянтів.

Контроль якості питної води та води джерел водопостачання міста (ріки Дніпро та Десна, підземні водоносні горизонти) здійснюється трьома лабораторіями. Усі лабораторії атестовані Держстандартом України і працюють за планами робіт, затвердженими санепіднаглядом та екологічною службою міста. Лабораторії Деснянської та Дніпровської водопровідних станцій здійснюють цілодобовий контроль технологій водопідготовки та якості питної води перед подачею її у водопровідну мережу міста Києва.

Лабораторія мережі водопроводу (ПЕВМ) здійснює контроль якості питної води в усіх адміністративних районах міста у 20 контрольних точках, на 29 насосних водопровідних станціях, 130 водопровідних колонках, 200 артезіанських свердловинах та 124 бюветних комплексах. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС постійно ведеться радіологічний моніторинг якості питної води. На сьогодні основна частка забруднень Дніпровської води припадає на два радіонукліди - цезій-137 та стронцій-90.

Відповідно до вимог нормативних документів питна вода та вода джерел водопостачання досліджується за хімічними, бактеріологічними, радіологічними та гідробіологічними компонентами:

- щоденно - за 20 показниками;
- щомісячно - за 47 показниками;
- щорічно - за 75 показниками.

Кожного дня лабораторії Київводоканалу здійснюють відбір та аналіз більше 1000 проб води.

Проблеми

Для Дніпра, який має каскад штучних водосховищ, характерне «цвітіння» синьо-зелених, діатомових водоростей та розвиток зоопланктону, які значно погіршують умови водо- підготовки у літній період. Річка Прип’ять, одна з найбільших приток Дніпра, є джерелом надходження органічних речовин гумусового походження. У період повені кількість гумусних кислот досягає найбільших значень. Додаткову проблему для Дніпровської станції водоочищення створює є надмірне поступання навесні солей мангану під час розкриття боліт.

Характерною ознакою р. Десна є високий ступінь бактеріологічної забрудненості. Довготривалий і стійкий льодостав взимку, висока температура води в літній період призводять до різкого зниження вмісту розчинного кисню у Деснянській воді, що вкрай негативно впливає на її органолептичні властивості.

Стандарти на питну воду і методи визначення якісних показників води в Україні давно застаріли. Державний стандарт ДСТ 2874-82: "Вода питна” фактично повторює державний стандарт СРСР від 1979 року. Контроль якості води за цим документом передбачає перевірку якості води усього за 28 показниками. Державні санітарні правила і норми (СанПіН) 383-96: "Вода питна. Гігієнічні умови до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання." №136/1940-96 передбачає контроль за 55 показниками. І хоча якість води у Києві досліджується по 86 показниках, ряд параметрів якості питної води не включено (не визначається) до державних нормативів.

На водоочисних станціях воду освітлюють і знебарвлюють хімікатами, що містять солі алюмінію. Вилучення цих сполук з технологічного процесу та заміна їх на інші флокулянти декларується вже декілька років. Через незначну мутність дніпровської води, її фільтрують шаром піску й дрібного антрациту а потім знезаражують за допомогою хлору – найстарішого і найдешевшого методу. Внаслідок цього вода додатково забруднюється хлором, хлороводнем і хлорорганічними похідними, інколи з’являються неприємний присмак, запах та жовтуватий колір.

Не кожен знає, що вода артезіанських свердловин містить бактерії і органічні речовини, які роблять її непридатною для тривалого зберігання. Наприклад, у набраній про запас воді – вже через 12 годин розмножуються бактерії, через 24 години вода вже токсична.

Міський житель «статистично» використовує 320 літрів питної води, тоді як мешканці великих міст Європи – 100-200 літрів. Майже половина ретельно очищеної та поданої на споживання питної води витікає у каналізацію. Решта – втрачає свою якість завдяки вторинному забрудненню. Причина цього - застаріла система водопостачання – поламана сантехніка, прогнилі водопровідні труби та ін. Навіть, якщо воду ідеально очистити, вона неминуче знову забруднюється бактеріями, мікробами й іншими шкідливими речовинами.

Виготовлення універсальних реагентів широкого діапазону дії та якісних фільтруючих матеріалів поки ще не налагоджено в Україні. Крім того, для водопровідно-каналізаційного господарства Києва необхідне нове насосне обладнання і величезна кількість нових труб із захисним покриттям, які не забруднюватимуть воду повторно в мережах її постачання.

ВОДОВІДВЕДЕННЯ

PЕФЕРАТ

Сучасна система каналізації у Києві складається з 2533 км мереж і колекторів та 33 каналізаційних насосних станцій. Системою каналізаційних мереж охоплено 97,4 % населення міста. Нагальною проблемою Києва є реконструкція Бортничівської станції аерації і центрального міського колектора. Міська рада підготувала для Кабінету міністрів економічне обґрунтування на будівництво та реконструкцію цих споруд.

Очищення стічних вод

Бортничівська станція аерації (БСА) — це комплекс інженерних споруд, призначений для повної біологічної очистки стічних вод та утилізації забруднень. Потужність станції сягає 1 млн. 800 тис. м3 води на добу. Процес очищення складається з механічного та біологічного. Комплекс біологічної очистки включає аеротенки, в яких відбувається біологічне окислення забруднюючих речовин активним мулом та відстійники для механічного розділення активного мулу та очищеної води. Очищена вода скидається у Дніпро нижче Києва за течією.

Мулові поля площею 285 га служать для зневоднення та сушіння осадів у природних умовах. Нині ведеться розробка технологій переробки осадів БСА та шляхів їх використання.

Мережа каналізації

Система міської каналізації почала будуватись у 1894 році. Сучасна система каналізації у Києві складається з 2533 км мереж і колекторів та 33 каналізаційних насосних станцій. Системою каналізаційних мереж охоплено 97,4 % населення міста. Стічні води від промисловості складають близько 6 % загального обсягу стічних вод.

Дощова каналізація

У Києві функціонує роздільна система каналізації. Одна її частина — для побутових і промислових стічних вод, а інша — для дощових стоків. Загальна довжина головних і вуличних колекторів дощової каналізації становить понад 770 км, довжина внутрішньо квартальної мережі — близько 1700 км.

Поверхневі стоки з території міста через мережу колекторів надходять до вод Дніпра, Либіді та Сирця. З усіх 130 водовипусків лише 5 обладнані очисними спорудами, що значною мірою погіршує на стан і властивості води у Дніпрі. Значною проблемою є забруднення дощових стоків нафтопродуктами, що призводить до пригнічення чи знищення екосистем міських водойм, зменшення їх санітарно-рекреаційних функцій.

Генеральним планом м. Києва до 2020 року передбачено будівництво близько 170 км вуличних колекторів дощової каналізації та 70 комплексів очисних споруд. У районах масової житлової забудови передбачається будівництво системи дощової каналізації.

Інформація для контактів

узвіз Герцена, 6, Київ,
Управління комунального господарства
Київської міської державної адміністрації,

Карюк Олександр Іванович, начальник управління
тел. (044) 2138021, факс (044) 2130468

Веб-портал

Дивись карти