ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВОДОВІДВЕДЕННЯ

РЕФЕРАТ (буде перекладено на англійську)

Abstract

Quality of drinking-water that delivered to houses by centralized city plumbing network is, in fact, responds to operating National sanitary Quality standards. At the same time, depreciated pipelines of city plumbing network and internal household systems caused old-established water quality problem. Taking into account the presence of numeric chlorinated organic compounds in potable water as the result of outdated technologies, its quality already does not comply with many customers.

Reliable improvement of drinking water quality is one of main priorities of Kiev city authorities. Since 1997 artesian water-supply networking system, which counts 201 s, is developed and introduced by Kiev city administration. In spite of gross value of well-room engineering system, this king of water resource is available to citizens for free.  

------------------------

Якість питної води, що подається централізовано до міських водопровідних мереж  відповідає вимогам чинних санітарних норм. В той же час, проблемою, яка існує тривалий час, є зношеність труб міської водопровідної мережі та внутрішньо будинкових систем. Враховуючи методи очищення питної води для централізованого водопостачання та вміст хлорорганічних сполук в питній воді, які утворюються внаслідок застарілих технологій водопідготовки, вона на теперішньому етапі вже не влаштовує багатьох споживачів.

Постійне поліпшення забезпечення населення міста чистою питною водою - у числі пріоритетних напрямів діяльності Київської міської влади. З 1997 року Київською міською адміністрацією розроблена і впроваджується програма бюветного водозабезпечення артезіанською водою. Міська влада створила широку мережу артезіанського водопостачання, яка нараховує 201 бюветний комплекс. Незважаючи на високу вартість бюветних споруд, вода надається мешканцям безкоштовно.

3.1. ВОДОПОСТАЧАННЯ

 3.1.1. Джерела водопостачання

Місто забезпечується питною водою з трьох незалежних джерел: річок Дніпра, Десни та підземних водоносних горизонтів, на долю яких припадає 14% загального обсягу. Міська влада серйозно вивчає варіант перенесення київського водозабору на острів Великий коло Вишгорода, що значно зменшило б вартість реагентної обробки води Дніпровського водозабору та підвищило б її якість.

 Артезіанське водопостачання використовує підземні водо­носні горизонти, глибиною від 90 до 150 м та середньоюрський горизонт, глибиною 180-330 м. Якість води цих горизонтів за основними показниками  відповідає вимогам Державного стандарту «Вода питна».

 3.1.2. Пiдприємство питного водопостачання – це суб’єкт господарювання, що здiйснює експлуатацiю об’єктiв централiзованого питного водопостачання та забезпечує населення питною водою. Воду з поверхневих джерел очищуєть на станціях ВАТ «АК «Київводоканал». Довжина водопровідної мережі становить 4067,2 км.

 Пiдприємства питного водопостачання зобов'язанi забезпечити:

• виробництво та постачання споживачам питної води вiдповiдно до умов договору;

• подачу води для протипожежних потреб;

• впровадження новiтнiх технологiй виробництва питної води, ресурсозберiгаючих технологiй та обладнання;

• участь у фiнансуваннi реконструкцiї та розвитку об'єктiв централiзованого питного водопостачання i водовiдведення, оснащення їх засобами облiку та регулювання споживання води;

• вiдшкодування збиткiв, завданих юридичним i фiзичним особам внаслiдок порушення вимог законодавства у сферi питної води та питного водопостачання, що сталося з їх вини;

• вжиття заходiв щодо забезпечення населення питною водою у випадках порушень функцiонування централiзованих систем водопостачання (аварiйнi ситуацiї);

• вирiшення ситуацiйних питань, пов'язаних з порушенням функцiонування централiзованих систем водопостачання (аварiйнi ситуацiї) вiдповiдно до плану оперативних дiй iз забезпечення споживачiв питною водою у вiдповiдному населеному пунктi (районi).

Вилучення хімічних та біологічних забруднень поверхневих вод вимагає застосування великої кількості реагентів — хлору, аміаку, коагулянтів та флокулянтів.

 3.1.3. Водопідготовка та контроль якості

Усі джерела питної води в ме­режах водопостачання міста Києва відпо­відають вимогам діючого в Україні стандарту на питну воду. Артезіанська вода із бюветів рекомендована Міністерством охорони здоров‘я України для пиття, приготування їжі, особливо малюкам та хворим. На кожному бюветному комплексі висить табличка, що містить інформацію про хімічний склад води, параметри свердловини та номер контактного телефону, по якому мешканці можуть висловити свої зауваження і побажання щодо функціонування бювету.

 Контроль якості питної води та води джерел водопостачання міста (ріки Дніпро та Десна, підземні водоносні горизонти) здійснюється трьома лабораторіями. Усі лабораторії атестовані Держстандартом України і працюють за планами робіт, затвердженими санепіднаглядом та екологічною службою міста. Лабораторії Деснянської та Дніпровської водопровідних станцій здійснюють цілодобовий контроль технологій водопідготовки та якості питної води перед подачею її у водопровідну мережу міста Києва.

Лабораторія мережі водопроводу (ПЕВМ) здійснює контроль якості питної води в усіх адміністративних районах міста у 20 контрольних точках, на 29 насосних водопровідних станціях, 130 водопровідних колонках, 200 артезіанських свердловинах та 124 бюветних комплексах. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС постійно ведеться радіологічний моніторинг якості питної води. На сьогодні основна частка забруднень Дніпровської во­ди припадає на два радіонукліди -  цезій-137 та стронцій-90.  

Відповідно до вимог нормативних документів питна вода та вода джерел водопостачання досліджується за хімічними, бактеріологічними, радіологічними та гідробіологічними компонентами:

- щоденно - за 20 показниками;
- щомісячно - за 47 показниками;
- щорічно - за 75 показниками.

Кожного дня лабораторії Київводоканалу здійснюють відбір та аналіз більше 1000 проб води.

3.1.4. Проблеми водопідготовки

Для Дніпра, який має каскад штучних водосховищ,  характерне «цвітіння» синьо-зелених, діатомових водоростей та розвиток зоопланктону, які значно погіршують умови водо- підготовки у літній період. Річка Прип’ять, одна з найбільших приток Дніпра, є джерелом надходження органічних речовин гумусового походження. У період повені  кількість гумусних кислот досягає найбільших значень. Додаткову проблему для Дніпровської станції водоочищення створює є надмірне поступання навесні солей мангану під час розкриття боліт.  

Характерною ознакою р. Десна є високий ступінь бактеріологічної забрудненості. Довготривалий і стійкий льодостав взимку, висока температура води в літній пері­од призводять до різкого зниження вмісту розчинного кисню у Деснянській воді, що вкрай негативно впливає на її органолептичні властивості.

Стандарти на питну воду і методи визначення якісних показників води в Україні давно застаріли. Державний стандарт ДСТ 2874-82: "Вода питна” фактично повторює державний стандарт СРСР від 1979 року. Контроль якості води за цим документом передбачає перевірку якості води усього за 28 показниками. Державні санітарні правила і норми (СанПіН) 383-96: "Вода питна. Гігієнічні умови до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання." №136/1940-96  передбачає контроль за 55 показниками. І хоча якість води у Києві досліджується по 86 показниках, ряд параметрів якості питної води не включено (не визначається) до державних нормативів.

Через незначну мутність дніпровської води, її фільтрують шаром піску й дрібного антрациту а потім знезаражують за допомогою хлору – найстарішого і найдешевшого методу. Внаслідок цього вода додатково забруднюється хлором, хлороводнем і хлорорганічними похідними, інколи з’являються неприємний присмак, запах та жовтуватий колір. На водоочисних станціях воду освітлюють і знебарвлюють хімікатами, що містять солі алюмінію. Вилучення цих сполук з технологічного процесу та заміна їх на інші флокулянти декларується вже десятки років.

Виготовлення універсальних реагентів широкого діапазону дії та якісних фільтруючих матеріалів поки ще не налагоджено в Україні.

Навіть, якщо воду ідеально очистити, вона неминуче знову забруднюється бактеріями, мікробами й іншими шкідливими речовинами. Не кожен знає, що вода артезіанських свердловин містить бактерії і органічні речовини, які роблять її непридатною для тривалого зберігання. Наприклад, у набраній про запас воді – вже через 12 годин розмножуються бактерії, через 24 години вода вже забруднена.

Міський житель  «статистично» використовує 320 літрів питної води, тоді як мешканцям великих міст Європи вистачає 100-200 літрів. Причина дуже проста: майже половина ретельно очищеної та поданої на споживання питної води витікає у каналізацію. Решта – втрачає свою якість завдяки вторинному забрудненню. Застаріла система водопостачання – поламана сантехніка, прогнилі водопровідні труби - давно відомі проблеми підприємствам водопостачання. Крім того, для водопровідно-каналізаційного господарства Києва необхідне нове насосне обладнання і величезна кількість нових труб із захисним покриттям, які не забруднюватимуть воду повторно в мережах її постачання.

3.2. ВОДОВІДВЕДЕННЯ

 PЕФЕРАТ

Сучасна система каналізації у Києві складається з 2533 км мереж і колекторів та  33 каналізаційних на­сосних станцій. Системою каналізаційних мереж охоплено 97,4 % населення міста. Нагальною проблемою Києва є реконструкція Бортничівської станції аерації і центрального міського колектора. Міська рада  підготувала для Кабінету міністрів економічне обґрунтування на будівництво та реконструкцію цих споруд.

 3.2.1. Очищення стічних вод

Бортничівська станція аерації (БСА) — це комплекс інженерних споруд, призначений для повної біологічної очистки стічних вод та утилізації забруднень. Станція включає 3 блоки очисних споруджень (по 600 тисяч кубометрів у добу кожний). Потужність станції сягає 1 млн. 800 тис. м3 води на добу, фактично очищається близько 1 мільйона 300 тисяч кубометрів. Процес очищення складається з механічного та біологічного. Комплекс біологічної очистки включає аеротенки, в яких відбувається біологічне окислення забруднюючих речовин активним мулом та  відстійники для механічного розділення активного мулу та очищеної води. Очищена вода скидається у Дніпро нижче Києва за течією.

Мулові поля площею 285 га служать для зневоднення та сушіння осадів у при­родних умовах. Нині ведеться розробка тех­нологій переробки осадів БСА та шляхів їх використання.

 3.2.2. Мережа каналізації

Система міської каналізації почала бу­дуватись у 1894 році. Сучасна система каналізації у Києві складається з 2533 км мереж і колекторів та  33 каналізаційних на­сосних станцій. Системою каналізаційних мереж охоплено 97,4 % населення міста. Стічні води від промис­ловості складають близько 6 % загаль­ного обсягу стічних вод. 

3.2.3. Дощова каналізація

У Києві функціонує роздільна систе­ма каналізації. Одна її частина — для по­бутових і промислових стічних вод, а інша — для дощових стоків. Загальна довжи­на головних і вуличних колекторів дощо­вої каналізації становить понад 770 км, довжина внутрішньо квартальної мережі — близько 1700 км.

 Поверхневі стоки з території міста через мережу колекторів надхо­дять до вод Дніпра, Либіді та Сирця.  З усіх 130 водовипусків лише 5 обладнані очисними спорудами, що значною мі­рою погіршує на стан і властивості води у Дніпрі. Значною проблемою є за­бруднення дощових стоків нафтопродук­тами, що призводить до пригнічення чи знищення екосистем міських водойм, зменшення їх санітарно-ре­креаційних функцій.  

Генеральним планом м. Києва до 2020 року передбачено будівництво близько 170 км вуличних колекторів дощової каналіза­ції та 70 комплексів очисних споруд. У районах масової житлової забудо­ви передбачається будівництво системи дощової каналізації.

Інформація для контактів

узвіз Герцена, 6, Київ,
Управління комунального господарства
Київської міської державної адміністрації,
 
Карюк Олександр Іванович, начальник управління
тел. (044) 2138021, факс (044) 2130468