Мета конвенції: регулювання міжнародної торгівлі окремими небезпечними хімічними речовинами за допомогою систематизації, здійснення контролю за обігом і використанням цієї продукції на території країн-імпортерів і експортерів.

Сторони Роттердамської конвенції сприяють один одному в здійсненні заходів безпеки при використанні небезпечної для здоров'я хімічної продукції. Участь у цьому процесі дає можливість країнам відстоювати свої екологічні й економічні інтереси. Доступність до інформаційної бази й технічної допомоги, надаваної в рамках Конвенції, дозволяє країнам вибудовувати власну політику щодо покращення системи контролю й управління хімічними речовинами.

Рамсарська конвенція

"Про водно –болотні угіддя"

Підписана 2 лютого, 1971 р.у м. Рамсар, Іран.

Набула чинності, число Сторін - 154 держави

Мета конвенції: припинити втрати водно-болотних угідь та зберігати існуючі. Сторони конвенції визначили 1674 водно-болотних об'єктів загальною площею понад 121 мільйонів гектарів для включення їх в Перелік об'єктів міжнародного значення. Водно-болотні угіддя відіграють ключову роль для здоров'я рибних запасів. Прибережні водно-болотні зони є колискою ряду глибоководих видів та більшості прибережних видів, що використовуються в рибному промислі.

Завданням конвенції є привернути увагу до проблем водно-болотних угідь та раціонального використання ресурсів. Мільярд людей у світі залежить від риби як основного джерела протеїнів. В той час, як попит на рибу продовжує зростати, близько половини комерційно значущих морських риболовецьких ділянок та материкових рибних запасів вже експлуатуються на повну потужність, а ще чверть експлуатуються надмірно, є виснаженими чи перебувають у стадії відновлення.

Україна, яка має тридцять три водно-болотні об'єкти, зареєстровані в Рамсарській мережі, грає важливу роль у захисті європейської екологічної спадщини. Дельта Дунаю, що з 1991 року належить до Переліку місць світової спадщини ЮНЕСКО, наразі налічує близько 90 видів риби та 300 видів птахів, багато з яких належать до надзвичайно рідкісних або таких, що зникають.

Для отримання подальшої інформації відвідайте веб-сайт Рамсарської конвенції www.ramsar.org.

Довкілля для Європи

21-23 травня 2003 року у Києві, відбулася 5-та Всеєвропейська конференція міністрів навколишнього середовища в межах процесу “Довкілля для Європи”. До Києва з’їхалися делегації з 51 країни регіону Європейської Економічної Комісії (ЄЕК) ООН та 29 Всесвітніх міжнародних організацій, представники неурядових екологічних організацій та світових ЗМІ. Майже всі делегації країн-учасниць очолювали міністри. Делегацію США очолював Заступник Державного Секретаря, а Великобританії – Державний секретар, які за посадою є вищими ніж міністр.

У перший день міністри розглянули такі питання:

Третій Всеєвропейський звіт щодо оцінки стану навколишнього середовища (Київська оцінка);
Аналіз Оглядів результативності природоохоронної діяльності в країнах з перехідною економікою;
Дотримання вимог міжнародних екологічних угод та контроль за їх виконанням;

Порядок денний другого дня Конференції включав такі питання:

“Екологічні партнерства в регіоні ЄЕК ООН: екологічна стратегія для країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії”;
Пан-Європейська стратегія біологічного та ландшафтного різноманіття;
Екологічна освіта для сталого розвитку;
Карпатська конвенція;
Спільна сесія міністрів та представників неурядових організацій.

Документи, прийняті на Конференції

Протягом першого дня Конференції відбулося підписання трьох протоколів:

Про цивільну відповідальність та компенсацію за шкоду, завдану транскордонним впливом промислових аварій на транскордонні води;
Протокол про регістри викидів та перенесення забруднювачів (РВПЗ)
Протокол про стратегічну екологічну оцінку;

Протокол РВПЗ дає можливість розширити доступ громадськості до інформації шляхом створення комплексних загальнонаціональних регістрів, які сприятимуть більш активній участі громадськості в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються скороченню забруднення навколишнього середовища. Підписавши цей протокол, Україна взяла на себе зобов’язання по створенню інформаційної системи РВПЗ (збирання, перевірка достовірності даних, зберігання та їх розповсюдження). Протоколом визначено для контролю 86 речовин серед яких парникові гази, речовини, що руйнують озоновий шар, важкі метали та стійкі органічні забруднювачі.

Одним з головних документів Конференції є Стратегія екологічного партнерства. Цей документ розкриває рамки співпраці між 55 країнами регіону, а також дозволяє залучати фінансові ресурси з метою збереження та відтворення природних ресурсів, створенні інституціонального потенціалу, розвитку законодавчої бази, поширення інформації та підвищення обізнаності громадськості.

В рамках розгляду партнерств відбулося ухвалення “Водної ініціативи ЄС для країн Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії” та документу “Довкілля, вода та безпека в Центральній Азії”

Карпатська конвенція, або «Конвенція про захист довкілля та сталий розвиток Карпат» є важливим документом Київської конференції. Карпатську конвенцію підписали 6 із 7 країн цього регіону – Румунія, Сербія та Чорногорія, Словакія, Угорщина, Україна та Чехія. Конвенцією передбачено створення мережі карпатських заповідних територій задля збереження екологічної цілісності регіону і покращення умов розвитку зеленого туризму. Особлива увага в документі приділяється сталому розвитку сільських територій та екологічно чистого транспорту, розробці системи оцінювання екологічних ризиків, посиленню ролі неурядових організацій (НУО) та місцевих громад, інформаційній підтримці.

Міністри країн-учасниць прийняли Заяву з енергоефективності, та Резолюцію про біо різноманіття. Резолюція має наміри скоротити до 2010 обсяг втрат біологічного та ландшафтного різноманіття, спрямувати зусилля на захист лісів та розбудову Загальноєвропейської екологічної мережі.

Завершальним етапом другого дня Конференції стала спільна сесія міністрів та представників НУО.У формі відкритої дискусії міністри та представники НУО обговорили шляхи спрямування ринкових механізмів забезпечення екологічних вимог, а також необхідні кроки щодо інституціональних змін для забезпечення інтеграції екологічної політики в державному управлінні в регіоні ЄЕК ООН.

Підсумковим документом Київської конференції стала Міністерська декларація, в якій закладені всі ухвалені рішення. Цей документ визначатиме екологічну політику в регіоні ЄЕК ООН на наступні 10 років.

Конвенція про охорону біологічного різноманіття

Підписана 5 червня 1992 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія),
Набула чинності 29 грудня 1993 р., число Сторін - 188 країн, у тому числі ЄС.

Україна підписала Конвенцію 11 червня 1992 р., та ратифікувала її 29 листопада 1994р Закон України № 257/94-ВР.

Цілями Конвенції є:

збереження біологічного різноманіття;
стале використання компонентів біологічного різноманіття, і;
спільне одержання на справедливій основі вигод, пов’язаних з використанням генетичних ресурсів.

Картахенський протокол про біобезпеку.

Картахенський протокол є додатковою угодою до Конвенції про біорізноманіття.

Схвалений 29 січня 2000 р, в Монреалі (Канада).
Чинний з 11 вересня 2003 р. число Сторін -

Україна є Стороною Протоколу відповідно до Закону України № 152-IV від 12 вересня 2002 року.

Мета: Захистити навколишнє середовище від потенційних ризиків застосування живих змінених організмів (ЖЗО), отриманих завдяки методам сучасної біотехнології. Цей документ став першим юридично обов’язковим документом, який має на меті регулювання міжнародних перевезень ЖЗО та гарантування безпеки під час їх переміщення, переробки та використання.

Оргуська Конвенція

Підписана в червні 1998 року м. Оргус, Данія
Число Сторін - 154 держа

Конвенція “Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища”.

Мета: Забезпечити право кожної людини на доступ до екологічної інформації, право зацікавленої громадськості на участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.

Конвенція зобов’язує держав-учасниць адекватно, своєчасно і ефективно інформувати зацікавлену громадськість на ранніх стадіях прийняття рішень та забезпечити, “щоб у відповідному рішенні належним чином були відображені результати участі громадськості”(ст.6). В разі порушення права на інформацію або на участь у прийнятті рішень, будь-яка особа має право оскаржити прийняте рішення в суді або іншому неупередженому органі.

Особливу роль у поширенні принципів та положень Конвенції сьогодні відіграють неурядові організації.

Веб-портал

Дивись карти